Дамби й водосховища Аддікс і Баркер – це два федеральні проєкти боротьби з повенями. Вони призначені для зберігання води під час сильних дощів, аби зменшувати інтенсивність повеней вниз за течією вздовж річки Баффало-Баю в межах Х’юстона. Докладніше про історію й роботу цих штучних водойм читайте далі на houstoname.
Історія Аддікса й Баркера
У 1929 і 1935 роках у Х’юстоні сталися повені, що спустошили центр міста. Вони призвели до надання Конгресом дозволу на виділення федеральних коштів Інженерному корпусу армії США задля створення плану боротьби з повенями в районі Х’юстона. Саме цей план 1940 року затвердив будівництво водосховищ Аддікс, Баркер і Вайт-Оак-Крік.
Дамби Аддікс і Баркер були побудовані в 1942–1948 роках. На їх спорудження місто витратило приблизно 4 млн доларів. У 1980-х роках дві дамби реконструювали, аби відповідати оновленим критеріям безпеки для федеральних дамб.
Тоді споруджені дамби й утворені водосховища розміщувалися далеко від розвинутих районів Х’юстона, однак упродовж кінця ХХ століття навколо них місто побудувало тисячі односімейних будинків.
Як працюють дамби/водосховища?
Аддікс і Баркер призначені для з’єднання вододілів Х’юстона та заток, які проходять через регіон, як жилки листя, і ведуть до Галвестонської затоки та Мексиканської затоки. Водосховища збирають і зберігають надлишок дощової води, яка стікає із землі вище, створюючи резервуар для контролю повеней. Згодом збережену воду випускають через вихідні труби або трубопроводи, розташовані на дні кожної дамби.
Водосховища сконструйовані у такий спосіб, щоб утримувати воду від сильних опадів, зменшуючи потік води в Баффало-Баю та ризик затоплення. Це захищає економічно важливі місця Х’юстона – центр, райони Меморіал, Рівер-Оукс, Монтроуз, Форс-Вард, Іст-Енд та площу Washington Avenue.
Там, де починається річка Баффало-Баю, обидві дамби мають контрольовані вихідні ворота, які дозволяють випускати відтік із бажаною швидкістю. Резервуари для захисту від паводків утримують паводкову воду, а потім повільно випускають її через закриті вихідні труби. Ворота на кінцях труб можна поступово відкривати, щоби регулювати кількість води, що випускається з цих дамб, щоби пом’якшити затоплення вниз за течією.
Аварійні водоскиди розташовані на дальніх кінцях обох дамб. Вони потрібні для того, щоби вода витікала з резервуарів під час екстремальних умов, запобігаючи проривам дамб. Тож коли водосховища починають заповнюватися, частину води, що зберігається за дамбами, можна випустити через ці водоскиди.
Незвичайні дамби
Дамби, побудовані для створення водосховищ Аддікс і Баркер, не схожі на традиційні. Якщо порівнювати з іншими, то вони дуже приземлені та виготовлені з ущільнених шарів бруду у конфігурації літери «C», яка повернена назад.
Побудовані ці споруди на землі, яка має пологий схил на північний захід. Водночас верхівки дамб горизонтальні й розміщені на однакових або подібних висотах (крім кінців). Кінці звужені до землі та вкриті захисним шаром бетону, щоби звужені частини могли служити аварійними водоскидами.
Кожен конус знаходиться на іншій висоті, щоби можна було відслідковувати, як швидкість розливу поступово збільшується (оскільки вся вода йде в одну і ту ж бухту), а не витікає з обох сторін одночасно. У своїй найвищій точці дамба Аддікс сягає приблизно 36 м над рівнем моря, а Баркер – майже 35 м.
Рекордне затоплення
У серпні–вересні 2017 року ураган «Гарві» викликав катастрофічні повені в південно-східній частині Техасу. «Гарві» починався як тривалий тропічний шторм, поки не став ураганом 4-ї категорії, перш ніж обрушитися на узбережжя Мексиканської затоки в США.
«Гарві» вперше обрушився на берег США 25 серпня поблизу техаського міста Рокпорта, а потім знову повернувся до Мексиканської затоки та здійснив другий випад на берег США поблизу затоки Копано, повільно рухаючись до Х’юстона. Після цього ураган повернувся до Перської затоки і 30 серпня втретє вийшов на берег США на захід від місцевості Камерон (штат Луїзіана).
Під час «Гарві» безпрецедентна кількість опадів призвела до того, що рівень води досяг понад 33 м над рівнем моря у водосховищі Аддікс і понад 30 м у Баркері. Хоча водосховища не вберегли повністю від затоплення, однак суттєво послабили катастрофічні для міста наслідки.
З метою мінімізації затоплення вище за течією Інженерний корпус армії США випустив воду на контрольованій швидкості через вихідні ворота під час і після «Гарві». Загальна кількість води, випущеної через ворота обох дамб перевищила 4572 м3 на секунду, що значно перевищує потужність течії Баффало-Баю. Такі вимушені дії призвели до затоплення районів, що нижче за течією. Тоді понад 10 000 будинків, розташованих біля цих двох водойм, постраждали від повені.
«Гарві» не був звичайним штормом. Кількість дощу, що випала, могла заповнити спортивний стадіон Astrodome 3200 разів. Саме такий рясний дощ зумовив потребу у великих контрольованих випусках води з резервуарів протягом наступних двох тижнів. Після завершення цих контрольованих викидів у великих обсягах звичайні викиди тривали ще приблизно 3 місяці, поки резервуари не осушилися.
Коли Баффало-Баю переповнилася, вода шукала всі інші простори, які можна заповнити. І це спричинило серйозні проблеми, з якими зіткнулися власники будинків, що поблизу водосховищ. Тисячі людей міська влада виселила з будинків на вразливій території. Місто об’єдналося в спільному горі, зберігаючи незламний дух. Командам із надувними човнами та живими ланцюгами вдалося врятувати тих, хто опинився в пастці бурхливих вод.
Загалом ураган спричинив принаймні 107 підтверджених смертей: 1 у країні Гаяна та 106 у США. У Техасі приблизно 336 000 людей залишилися без електрики, а загинули 103 людини: 68 від прямих наслідків шторму і 35 – від непрямих. Катастрофа спричинила дефіцит палива, постраждало понад 20% нафтопереробних потужностей. Охоплені панікою автомобілісти стояли у довгих чергах. Чимало заправних станцій закривалися через ажіотаж.
Приблизно 30 000 техасців вимушено покинули свої будинки. Понад 1000 будівель були повністю зруйновані, а понад 17 000 отримали серйозні пошкодження. Крім того, стихійне лихо пошкодило майже 700 промислових підприємств.
Відпочинок на водосховищах
На території всього водосховища Аддікс розміщено кілька парків, як-от парк «Беар-Крік-Піонірс» із пішохідними/велосипедними/кінними стежками. Це лісистий парк, наповнений безліччю рекреаційних об’єктів – полем для гольфу, тенісними кортами, футбольними полями, полями для гри в регбі та місцями для пікніків. У «Беар-Крік-Піонірс» також розташований Х’юстонський фермерський і ранчо-клубний центр, Техаський центр розвитку сільського господарства A&M і громадський центр. У парку також є фонтанчики з питною водою. Крім того, уздовж Аддікса проходить асфальтована велосипедна доріжка, початок якої розташований біля початкової школи Sherwood Elementary School.
На території водосховища Баркер розміщений парк імені Джорджа Буша. Тут же ви знайдете тир, футбольні й бейсбольні поля, доріжки для верхової їзди та парк для собак.