Повені для США були та залишаються проблемою №1. Цей факт доведено протягом багатьох десятиліть спостережень за стихійними лихами. Х’юстон, як і весь Техас, знаходиться у зоні ризику. Близькість розташування до Мексиканської затоки, рівнинна місцевість та розгалуження річок сприяє утворенню паводків. Щоб зменшити збитки та врятувати життя людей, влада розробила систему контролю за паводками у регіоні. Далі про неї докладно на houstoname.
Сумні цифри
У Х’юстоні за період з 1980 по 2020 роки значно зросла кількість ураганів та великих паводків. До цього призвело багато чинників. Зміна клімату та вплив людини на природу — основні з них.
Щоб унаочнити серйозність проблеми з паводками для Х’юстона нижче наводимо таблицю.
| Назва урагану чи повені | Рік | Кількість жертв | Збитки (млрд доларів США) | Особливості |
| Ураган Алісія | 1983 | 21 | 2,6 | Швидка інтенсифікація безпосередньо перед виходом на сушу |
| Тропічний шторм Еллісон | 2001 | 23 | 5,0 | Надзвичайно сильні дощі протягом кількох днів |
| Ураган Рита | 2005 | 7 | 12,0 | Найінтенсивніший ураган в історії Атлантики |
| Ураган Айк | 2008 | 84 | 29,5 | Штормовий приплив, що затопив прибережні райони |
| Квітневі повені | 2016 | 8 | 1,0 | Раптові та сильні повені через потужні зливи |
| Ураган Гарві | 2017 | 68 | 125,0 | Екстремальна кількість опадів, що призвели до катастрофічних повеней |
Це тільки найбільші за останні 40 років. Менш руйнівні трапляються набагато частіше. Та вони завдають значних збитків та клопоту. Тож з цим лихом борються від заснування Х’юстона.
Наслідки урбанізації
Проблема паводків існувала завжди. Та природа вміло регулювала цим процесом. Земля має дивовижну здатність накопичувати, уповільнювати та вбирати воду. Коли поселенці вперше з’явилися на берегах Буффало-Байу, навколишні прерії простягалися на сотні миль. Вздовж берегів розташовувалися сотні водно-болотних угідь. Вода у них природним чином регулювалася.
Зміни почалися з розвитком Х’юстона. Особливо з розбудовою міста. Регіон розвивався економічно завдяки бавовні та нафті. Збільшувався потік людей. Виникала потреба у житлі для них. Поступово болотиста місцевість осушувалася для будівництва. Природна земляна губка, яка утримувала надлишок води, руйнувалася.
За даними Houston Wilderness, із 6,5 мільйонів акрів прерій, які колись існували вздовж узбережжя Техасу, сьогодні залишилося менш як 1%. У Х’юстоні з 1992 року по 2010 роки кількість населення різко зросло. Місто за цей час втратило щонайменше 5,5% своїх природних прісноводних водно-болотних угідь. Для округу Харріс ця цифра становила 30%. Внаслідок цього кількаденні дощі створюють для регіону значну проблему. А що казати про урагани?
Спроби контролю над паводками
Як тільки почали з’являтися проблеми з паводками, вони почали завдавати значних збитків для міста. Після руйнівних повеней 1929 і 1935 років влада почала шукати вирішення цій ситуації.
Моніторинг та попередження
У 1937 році був створений спеціальний відділ для моніторингу, передбачення та контролю за паводками в окрузі Гарріс (FWS). До їхнього спостереження та контролю входили 22 різні водойми, які можуть спровокувати повені. Над кожною водоймою ведеться окреме спостереження та моніторинг у реальному часі.
В результаті багаторічних спостережень фахівці-гідрологи розробили систему попередження про повені. Повноцінно вона запрацювала з 1982 року. На початку заснування вона включала всього 13 станцій. У 2024 році їхня кількість зросла до 139. При виникненні небезпеки затоплення населення повідомляють про небезпеку. Та це тільки допомагає попередити про повінь. Усунути наслідки від її виникнення ця система не має змоги. Тому разом з FWS розроблялися інші методи регулювання паводків.
Дамби та водосховища
У першій половині XX століття біля Х’юстона збудували дві дамби. Баркер збудована у 1945 році. Аддікс звели через три роки у 1948 році. Обидві вони мали захищати Х’юстон на заході від паводків на річці Буффало-Байу. Аддікс і Баркер є земляними дамбами. Вони не мають постійних водоскидів. Під час дощів вода накопичується в них та повільно випускається після завершення загрози утворення паводків. Під час урагану Гарві дамби допомогли уникнути ще більшого затоплення Х’юстона. Але утримати таку кількість опадів вони не змогли.
Система каналів та дренажу
Врахувавши помилки попередніх років, у Х’юстоні відповідально ставляться до відведення дощової води. Завдяки прокладеним каналам опади відводяться з міста до водосховищ. Це допомагає зменшити ризик підтоплення житла містян. Відповідні служби слідкують за їх справністю. Система водовідводу весь час покращується.
Планування та забудова
Для забудовників розроблено цілу низку вимог. При зведенні нових будинків має бути врахована можливість підтоплення паводками. Тому для кожного району Х’юстона є вимоги до висоти фундаменту, водовідведення та інших чинників на випадок повеней.
Просвітницька робота
Для населення проводять регулярні освітні програми. Вони спрямовані на інформування жителів Х’юстона про причини паводків. Також є обов’язковим проходження курсу про алгоритм дій на випадок стихійних бід. В тому числі й паводків.
Чи можливе повернення до Едему?
Після найгіршої повені в регіоні, спровокованої ураганом Гарві, влада Х’юстона переглянула можливості контролю над цим лихом. Наслідки урагану показали, що зробленої роботи недостатньо. Фахівці різних галузей були залучені до розробки нових способів контролю. В результаті було висунуто багато ідей. Та все геніальне просте. В кінцевому результаті вирішили не придумувати велосипед, а використати природний метод стримування та контролю води.
Був розроблений грандіозний проєкт. За задумом фахівців групи, біля найбільш проблемних водойм треба створити великі природні резервуари, які на випадок паводка приймуть надлишок води. Ставки для використання як резервуар є природними водоймами. Їх трішки поглибили, розширили та укріпили береги. Перший етап почали з Клір-Лейка. Результат виявився навіть кращий, ніж сподівалися. Біля водойми з’явилося більше птахів. Окультурена місцевість стала приваблювати туристів. Навколо ставка тротуарні доріжки стали місцем для пробіжок та сімейного відпочинку. Так інженерне рішення стало частинкою природного оазису в урбаністичній громаді.
Останній п’ятий природний резервуар облаштували у 2023 році. На нього потратили 43 мільйони бюджетних коштів. Та, як показала практика, це вдала інвестиція у майбутнє Х’юстона. Під час штормів кожен з п’яти ставків зможе вмістити 100 мільйонів галонів паводкової води. В інший час — це затишне природне місце для відпочинку.
Факти про повені в Х’юстоні та регіоні
Наостанок про стихійне лихо та його вплив у цифрах та фактах.
- Збитки від повеней у Сполучених Штатах становили в середньому 2,4 мільярда доларів на рік за останнє десятиліття.
- За останні 52 роки майже 1000 повеней були визнані федеральними катастрофами.
- Майже 75% усіх федеральних катастроф пов’язані з повенями.
- 5 мільйонів жителів США захищені страхуванням від повеней. Решту 330 мільйонів, не знають про можливі варіанти захисту.
- За термін дії 30-річної іпотеки будинок має 26% ризику зазнати повені. Лише 9% зазнати пожежі.
- Національна програма страхування від повеней (NFIP) виплатила власникам страхових полісів майже 16 мільярдів доларів.
- Всього шість дюймів води під час повені можуть збити вас з ніг або зрушити з місця ваш автомобіль.
Виклики та перспективи
Проблема повеней ніколи не відступить. Це є доконаним фактом. Людська діяльність та кліматичні зміни будуть тільки сприяти їх утворенню. У Х’юстоні це прекрасно розуміють. Тому продовжують вдосконалювати системи контролю паводків. Розробляються нові проєкти та змінюють вже наявні. Досвід спостережень попередніх років дозволить якщо не уникнути, то хоча б зменшити негативний вплив від цього стихійного лиха.
