16–17 квітня 1947 року в місті Техас-Сіті (штат Техас) сталася промислова катастрофа, спричинена пожежею та вибухом вантажного судна SS Grandcamp. Тоді загинуло від 400 до 600 осіб, а ще 4000 отримали поранення. Це найбільш смертоносна промислова аварія в історії США та один із найбільших неядерних вибухів в історії. Докладніше далі на houstoname.
Деталі інциденту
Американський корабель SS Grandcamp був призначений допомагати відбудовувати Францію після Другої світової війни. Він перевозив на палубі нітрат амонію (аміачну селітру, амонійно-нітратне добриво), боєприпаси до стрілецької зброї, обладнання та тюки сизалевої мотузки. Аміачна селітра призначалася для експорту європейським фермерам.
Перш ніж прибути в Техас-Сіті, SS Grandcamp зробив кілька зупинок, наприклад у Бельгії, де на корабель було завантажено 16 ящиків зі стрілецькою зброєю. Перетнувши Атлантику, він причалив на Кубу, а тоді до Х’юстона, де обміняв кілька вантажів на звичайні предмети, наприклад арахіс. Після цього судно пришвартувалося в Техас-Сіті.
Вранці 16 квітня SS Grandcamp готувався дозавантажити партію добрив нітрату амонію в порту Техас-Сіті, що поблизу затоки Ґалвестон. Приблизно о 8:00 члени екіпажу помітили дим у вантажному відділенні, де вже розміщувалося 2300 т хімічної речовини.
Аби не пошкодити вантаж, екіпаж відмовився від використання води для гасіння пожежі, шукаючи інші методи затушення вогню. Вони наповнили трюм парою, намагаючись загасити вогонь, однак це не дало результату, адже речовина, що спричинила пожежу, є окислювачем, отже нейтралізує вогнегасні властивості пари. Імовірно, пара навпаки посприяла посиленню пожежі. Після 9:00 температура всередині вантажного відділення піднялася, після чого стався настільки потужний вибух, що його було чутно в радіусі 240 км. Вибух спричинив цунамі заввишки 4,6 м і ударну хвилю.
Пожежа пошкодила док, а також сусідній хімічний завод Monsanto Chemical Company. У висоту на 600 метрів піднялася грибоподібна хмара, яка вмить знищила два літаки, що пролітали над нею. Загорівся артилерійський снаряд, який приземлився в промислових зонах, миттєво спричиняючи пожежі або завдаючи інших значних пошкоджень. Корабель SS High Flyer, який перевозив величезну кількість сірки, також загорівся й вибухнув. Кілька днів горіли і танкери із сирою нафтою. Вогняна хвиля зрівняла із землею численні будівлі. Серед загиблих були пожежники, що лише погіршило ситуацію, адже було майже нікому гасити пожежі.
Сотні місцевих жителів негайно розпочали рятувальні роботи, використовуючи наявні ресурси, до Техас-Сіті прибули 4000 волонтерів Червоного Хреста та інших добровольців. Упродовж двох місяців жертв виявляли місцеві, державні та федеральні чиновники. Опізнавали їх за фізичним описом, одягом, місцем роботи та особливими прикметами. У деяких випадках Федеральне бюро розслідувань зіставляло відбитки пальців останків із відбитками в реєстрі.
Причина вибуху
Причина вибуху на борту так і не була встановлена. Можливо, це сталося через сигарету, викинуту напередодні. Тобто, імовірно, вантаж судна тлів усю ніч, поки аж вранці члени екіпажу не помітили дим. За іншою версією, причиною вибуху стала людська помилка.
Хімічна речовина, яка призвела до вибуху SS Grandcamp, а саме нітрат амонію, не вироблялася в Техасі. Цю суміш добрива виготовляли на заводах у штатах Айова та Небраска, після чого пакували в мішки, змішували з каніфоллю (крихкою скловидною масою), аби запобігти злежуванню, і відправляли залізницею в Техас-Сіті. Високі температури на шляху до Техас-Сіті збільшували реакційну здатність речовини, через що й сталася пожежа.
Що цікаво, під час Другої світової війни нітрат амонію використовувався для виробництва тринітротолуолу – твердої хімічної речовини жовтого кольору, що використовується в хімії як реактив, але найбільш відома як потужний вибуховий матеріал зі зручними для використання властивостями. Після війни ж цю речовину розбавляли та використовували як добриво для посівів – саме з цією метою нітрат амонію перевозив корабель SS Grandcamp.
У чистому вигляді продукт не горючий, але його необхідно зберігати в прохолодних умовах. Він стає небезпечним, якщо поєднати з вибуховим агентом, як-от капсюль (тип запалу для однозарядної зброї), або ж леткими речовинами – сіркою, цукром, цинком і міддю.
Масштаби катастрофи
Свідки катастрофи в Техас-Сіті порівнювали її з бомбардуванням Барі 1943 року – однією з найуспішніших операцій німецької авіації в роки Другої світової війни. Тоді лише за 20 хвилин Повітряні сили Третього Рейху потопили 17 вантажних суден і пошкодили ще 6. Крім того, наслідки техаської катастрофи порівнювали з руйнуваннями після скидання атомної бомби на Нагасакі.
405 загиблих вдалося ідентифікувати, а останки неопізнаних 63 поховали на меморіальному кладовищі в Техас-Сіті, біля озера Мозес. Ще 113 осіб визнали зниклими безвісти, серед них на борту SS Grandcamp були пожежники, моряки, робітники без документів та їхні сім’ї, а також туристи. Понад 800 людей залишилися сиротами або вдовами. Тіла жертв швидко заповнили місцевий морг, уцілілі трупи були розкладені в спортзалі місцевої середньої школи для впізнання рідними.
1784 особи госпіталізували. Приблизно 2000 людей втратили домівки. Вибух пошкодив морський порт, зруйнував чи повністю спалив багато підприємств. Понад 1100 транспортних засобів було пошкоджено та 362 вантажних вагони – знищено.
Реакції та наслідки
Для допомоги місту й постраждалим було створено кілька фондів, наприклад Texas City Relief Fund, який зібрав понад 1 млн доларів. За кілька днів після катастрофи великі компанії, які втратили свої потужності через вибух, оголосили про плани відновити місто й навіть розширити свою діяльність. Деякі підприємства виплачували працівникам зруйнованих об’єктів гроші за відбудову приміщень. Загалом вартість реконструкції промисловості оцінили приблизно в 100 мільйонів доларів США.
Катастрофа спричинила перший колективний позов проти уряду США від імені 8485 осіб і привернула увагу національних ЗМІ. Багато судових справ із вимогою компенсації збитків були об’єднані в справу Elizabeth Dalehite, et al. v. United States. У квітні 1950 року окружний суд визнав американський уряд відповідальним за недбалі дії під час виробництва, пакування та маркування нітрату амонію, а також неправильне транспортування, зберігання, завантаження продукту, гасіння пожежі тощо. Згодом рішення окружного суду скасував суд апеляційний та Верховний суд США.
Руйнування призвело до нових правил у хімічній промисловості, зокрема, були посилені вимоги щодо транспортування та зберігання нітрату амонію, для якого необхідні низькі температури й спеціальні контейнери. Зберігання речовини поблизу інших реактивних матеріалів заборонено, як і транспортування на великі відстані. Крім того, трагедія спричинила більш проактивний підхід до планування промислових катастроф у Штатах, посприяла створенню систем взаємодопомоги між штатами.
Після трагедії в Меморіальному парку Техас-Сіті розмістили пам’ятні дошки, що вшановують усіх загиблих. У центрі парку можна знайти зламаний 2-тонний якір із SS Grandcamp. У парку також є мармурова скульптура ангела на честь пожежників, які загинули під час катастрофи, і невелике кладовище, де спочивають 63 неопізнані жертви.